Мета імплантології, як і реконструктивної хірургії, не тільки відновити функції, комфорт, анатомію обличчя, але і повернути людині привабливість і здоров’я.
І імплантологія, і реконструктивна хірургія відносяться до планових, заздалегідь продуманих і підготовлених операцій. Тому лікарю необхідно проаналізувати і дотримати безліч наукових і клінічних параметрів:
- системні зміни, що виникають в результаті старіння організму,
- вплив соматичних захворювань,
- розлад гормональних функцій у жінки в період менопаузи.
Обов’язково потрібно врахувати руйнівну дію поганої гігієни і тютюну, незбалансоване харчування, психологічний статус, шкідливі звички пацієнта і спосіб життя в цілому.
Тільки технічних знань в імплантології недостатньо, щоб вирішити всі проблеми. Лікарю потрібно аналізувати клінічні дані і бути готовим до будь-яких складнощів:
- пацієнт, що страждає бруксизмом, ризикує зламати зубний протез.
- у курця більше ймовірності, що остеоинтеграция (приживлення) закінчиться невдачею.
- пацієнт з неконтрольованою формою діабету ризикує розвитком післяопераційного вторинного ускладнення.
- пацієнт, що недавно переніс інфаркт міокарду наражається на ризик у ході хірургічного втручання.
Звичайно, такі пацієнти відносяться до групи ризику, і необдумане застосування стандартного протоколу лікування заздалегідь приречене на невдачу і ускладнення.
На сьогоднішній день, для того щоб з упевненістю сказати, що протипоказань до імплантології немає, необхідно керуватися наступними трьома основними критеріями:
- загальний стан,
- місцевий стан,
- і психологічний статус.
Абсолютні протипоказання – це такі протипоказання, які безпосередньо пов’язані зі здоров’ям і можуть проявити себе під час самої операції або ж у вигляді різних ускладнень після неї, а також скоротити термін служби самого імплантанту.
Відносні протипоказання – мають безпосереднє відношення до природи, гостроти і давності системних порушень, а також залежать від функціональної відповіді на коригуюче лікування до початку хірургічного втручання. Аналіз цих протипоказань проводиться спільно з фахівцями у відповідній області.
Тільки після того, як системні патології скореговані задовільно і надовго, можна приступати до визначення плану лікування. Якщо цей етап не пройдено, потрібно тимчасово або остаточно відкласти лікування до досягнення оптимальних умов.
Але є випадки, коли імплантологія неможлива:
- важкі психічні порушення;
- неконтрольовані системні захворювання;
- кардіопатії високого ризику;
- медикаментозна та алкогольна залежність;
- вік пацієнта до 16 років
Якщо ж пацієнт в похилому віці, то необхідно не тільки звернути особливу увагу на те, що ми бачимо або він нам розповідає, але і подумати про вікові зміни організму, які можуть бути причиною протипоказань в хірургічній фазі імплантологічного лікування.
| Дані досліджень успішності імплантації при наявності факторів ризику: | |
|---|---|
| Курці | 98,5% |
| Низька щільність кістки | 98,1% |
| Короткі імплантанти (<10мм) | 98% |
| Рання нагрузка | 97,9% |
Тютюнопаління також може стати одним з найбільш важливих відносних протипоказань в імплантології через свою згубну дію на рівні механізму ангіологічної участі у формуванні та збереженні кістки, переімплантарних тканин і пародонту. Залежно від кількості щодня викурених сигарет, знання потенційної небезпеки тютюну пацієнтом, в його волі частково або повністю відмовитися від цієї шкідливої звички, це протипоказання може зникнути. В іншому випадку – це абсолютне протипоказання.
Основне завдання лікаря-імплантолога – виявити пацієнтів з ризиком, щоб врахувати максимальну кількість факторів, які можуть вплинути на прогноз імплантації і правильно вибрати протокол лікування.
Заміщення одиночного зуба
Загальність принципів імплантації
Одиночний дефект
Для заміщення знадобиться установка одного імплантанту.
Множинний дефект
Відновлення потребує установки декількох імплантатів.
Повністю беззуба щелепа
Можливі наступні варіанти:
– фіксований протез
– умовно-змінний протез (змінний протез з фіксацією на імплантатах)
